Запікаємо буряк у фользі в духовці до готовності. Апельсини очищаємо від шкірки та нарізаємо кільцями. У м’яти відокремлюємо листочки.
Готуємо заправку для салату.
Для цього змішуємо лимонний сік, олію гарбузову Стожар Premium Select, мелений чорний перець та щіпку коріандру.
Буряк нарізаємо великими тонкими кільцями та викладаємо на порційні тарілки разом з кільцями апельсину. Зверху поливаємо заправкою і посипаємо шматочками фети та прикрашаємо листочками м’яти.
Смачного!
Хрумка і корисна заміна хлібу – вівсяно-льняні хлібці. Корисно, швидко в приготуванні, смачно. Отже, спробуємо!
Змішати йогурт, яйце, спеції і замісити на вівсяному борошні. Льняне борошно додавати у тій кількості, скільки вбере тісто.
Розкатати тісто одразу на пергаменті, на якому воно буде випікатись. Порізати ножем для тіста (або ж зворотнім боком звичайного ножа) на крекери
Випікати при температурі 190 градусів не менше 20-25 хвилин.
Смачного!
Песто – відомий італійський соус з базиліка. Він народився на Лігурійській землі, де пряні трави щедро родять. Завдяки відмінним смаковим якостям швидко поширився по світу і здобув світову популярність. Зараз його можна купити і у нас практично в будь-якому магазині. Однак спробуй його зробити самостійно, так смачніше, бо важлива магія твоїх рук і політ твоєї фантазії.
На відміну від більшості інших соусів песто не піддається термічній обробці.
Листя базиліка вимити, ретельно обсушити і порвати на частини. Часник очистити і нарізати. Сир дрібно натерти. Кедрові горішки злегка обсмажити на сухій сковороді, щоб горіховий смак в готовому соусі проявився яскравіше.
Поклади в ступку, а при нестачі часу – в чашу блендера базилік з часником і подрібни. Всип горішки і подрібни все до однорідної консистенції, вливаючи тонким струмком половину норми олії. Під кінець додай тертий сир, олію, що залишилась, і все добре перемішай. Роблячи соус в блендері, врахуй, що необхідно, щоб він працював на низькій швидкості або в пульсуючому режимі, щоб не допустити нагріву інгредієнтів.
Якщо соус вийшов дуже густим, розбав його однією або двома столовими ложками вершків або води, в якій варились макарони, і перемішай.
Готовий соус поклади в простерилізовану, але вже холодну банку. У герметично закритій ємності його можна зберігати до п’яти днів в холодильнику або до одного місяця в морозильній камері.
Крім традиційного, є і інші варіанти соусу песто:
з в’яленими томатами
з руколою
з кінзою або петрушкою
зі шпинатом або з солодким перцем
Замість кедрових в деяких рецептах використовують волоські горіхи, мигдаль або фундук. Замість зеленого базиліка – фіолетовий (тоді і соус виходить такого ж кольору).
Смачного!
Насіння льону і льняна олія, яку з нього отримують – найцінніший продукт, що допомагає зберегти здоров’я і зміцнити імунітет.
Між нами, дівчатами – льняна олія дуже корисна для жіночого організму.
Регулярне використання льняної олії Premium Select від Стожар допомагає при передменструальному синдромі, сприяючи зменшенню вираженості болю.
Олія насіння льону полегшує перебіг клімаксу і допомагає запобігти захворюванням, обумовлених віковою гормональною перебудовою (наприклад, остеопорозу).
До складу льняної олії входять поліненасичені жирні кислоти Омега-3 і Омега-6, вітамін Е і цілий комплекс мінералів.
Крім того, льняна олія – одна з рекордсменів за вмістом лігнанів – особливих речовин, які допомагають боротися з окислювальним стресом і мають захисну дію на печінку і навіть протипухлинну активність.
⠀
⠀
Хочеш пострункішати на пару – трійку кілограмів?
Купи собі помічника – льняну олію Premium Select від Стожар і вже
через декілька тижнів регулярного прийому зайві кілограми почнуть іти швидше, ніж раніше, за рахунок того, що цей продукт сприяє нормалізації жирового обміну і очищенню організму, допомагає регулювати апетит.
⠀
А вчені вважають, що 30-40 гр. льняної олії в день повністю задовольняють потребу організму в жирних кислотах.
Для зміцнення здоров’я корисно вживати ТІЛЬКИ олію холодного віджиму.
Рекомендую льняну олію Premium Select від Стожар додавати в салати, каші, змішавши з невеликою кількістю лимонного соку.
Льняну олію в жодному разі не можна піддавати термічній обробці!
Навіть при мінімальному нагріванні вона не тільки втрачає цілющі властивості, а й стає шкідливою для здоров’я!
⠀
Наше тіло – це наш храм! Його треба любити, доглядати, поважати і давати краще.
Обирайте Premium Select для себе і пам’ятайте, ми є те, що ми їмо!
Щоразу, стоячи перед чистим полотном на мольберті, я боюся… навіть маючи багаторічний досвід живописця і до деталей продуманий і пророблений ескіз, я боюся…
Це не той страх, який паралізує волю, це як коли ти стоїш перед дверима, за якими є щось настільки несподіване, і настільки інше, що змушує тебе заздалегідь боятися і хвилюватися. Це як визнання в любові, як стрибок у невідомість.
Та містерія, яка потім розгорнеться на площині полотна, навіть якщо виконується по задуманому ескізу, буде давати тобі знаки і підказки, направляти тебе, залучати до свого танцю і в свою гру. Тебе веде, ти азартна, палаюча. Ти продовження тієї мелодії, яка звучить у тебе всередині: палітра перетворюється в звуки і починає звучати в унісон твоєму серцю. І кожен дотик до полотна викликає відчуття того, що ти не накладаєш барвистий шар, а стираєш якісь просторово-часові шари, за якими прихована інша краса, інша реальність.
Нетерпіння підганяє тебе – нетерпіння побачити те, що відкриється. Нетерпіння – не означає квапливість. Квапливість народжує тільки недбалість. А тут ти повинен балансувати, як канатоходець, чуйно реагуючи на найменші коливання канату, як дельтапланерист, що ловить висхідні потоки.
Я не люблю слово «художниця». Професія художник не знає статі, все відносно… коли ти стоїш перед полотном, ти не є чоловік або жінка, ти – провідник струмів і звучань. Ти – струна, і ти повинен бути точно налаштований на внутрішній камертон. І у тебе немає права на фальш, інакше виражене тобою не змусить звучати серця інших, не народить в них нові Почуття і Красу.
У знаменитій кінострічці «Храм» є фінальний епізод – старенька жінка звертається до головної героїні:
– Скажіть, а ця дорога веде до храму?
– Ні, шановна, – відповідає літній жінці головна героїня, – ця дорога нікуди не веде.
Старенька знизує плечима:
– Якщо ця дорога не веде до храму, то навіщо вона взагалі потрібна?
Ілюстрація до тексту: картина «Метахимия», авторка Саченко Олена
Це одна з її непояснених властивостей.
Вона не буває невзаємна, навіть, якщо тобі не відповідає взаємністю той, до кого звернене твоє почуття. Любов завжди повертається до покохавшого – новим другом, новою дорогою, віршем, піснею, вдачею і навіть спасінням.
О, яка безліч лукавих почуттів надягають на себе маску любові!
Як відрізнити обман? Насправді досить просто: як вчить Мудрість – дивіться по плодах. У істинної любові є свої ознаки. Ознаки її присутності. Вони такі ж само природні і зрозумілі, як аромат у квітів, волога у струмка, світло і тепло у сонця.
Перша її ознака – ніжність. Безмірна як небо, яка виливається з самої глибини серця, наповнює до країв і переливається через них. Її неможливо утримати, як неможливо утримати воду, витікаючу з переповненого глека.
Друга ознака любові – це коли ти стаєш іншім: любов завжди робить тебе кращим, добрішим, більш терпимим, милосерднішим, чистішим і світлішим. Завжди!
І якщо це не відбувається з тобою, то значить ти є обдурений лукавою маскою, і любов з тобою взагалі не трапилася.
————– //// ————–
Колись в інтернеті мені на очі потрапила фотографія мозаїки з Помпеїв із зображенням собаки і написом латинською «Cave canem» – «бережись собаки». Такі мозаїки викладали на порогах римських домівок.
Я замилувалася витонченою роботою і подумала, що нічого особливо не знаю про це античне місто, окрім того, що воно загинуло під час виверження Везувію. І ще в пам’яті виринала знайома з дитинства знаменита картина Брюллова «Останній день Помпеїв».
Я загуглила «мозаїка Помпей», відкрила перше посилання і… просто пропала… Місяць я читала і дивилась все підряд про загибле місто, пережила глибокий культурний шок, відкривши для себе неймовірні шедеври живопису, скульптури і мозаїки.
Непомітно для себе я стала «жити» в цьому місті. Я переходила його вулиці кам’яними «зебрами», пила воду з його джерел на перехрестях, вдихала його запахи, читала написи на стінах, чула голоси його мешканців. Спостерігала як злагоджено працюють двоє друзів – штукатур і художник, який наносив безпомилкові легкі мазки на ще вологу штукатурку.
Дивилася як після висихання, фрески покривали сумішшю олії й воску, як оживали кольори і відтінки найтонкішого живопису, як полірували стіни, і в світлі танцюючого полум’я світильників, змінювалися вирази облич і ворушилися витончені складки одягу у людей, зображених на стінах Вілли Містерій.
Ось фігура молодий жінки, вона присіла на краєчек стула, закинула ногу за ногу і сперлася ліктем на коліно, торкаючись пальцями підборіддя. Про щось задумалася, а її губи торкнула посмішка. Написано легко і швидко. Явно помпеянка позувала художнику. Швидше за все вони були родичами або добрими знайомими. Цікаво, про що вони говорили поки він її малював?
Біля пекарень і термополій відчувався сильний запах свіжоспеченого хліба, їжі і спецій. Пронизливо і противно кричав ослик, що вертає кам’яний жорнів млина. На біржі Евмахіі йшла торгівля сукном, на форумі натовп роззяв слухав чергового трибуна з передвиборчою промовою. У давильнях чавили оливкову олію і виноград для вина, в фулоніках прали одяг, валяли вовну і надирали шкірками їжаків вже готове сукно, щоб надати йому м’якість і бархатистість. У лазнях спілкувалися, вирішували справи і суперечки, на спортивних майданчиках змагалися і тренувалися, хтось освіжав стіну будинку новою фарбою, шумів ринок, скрипіли і гуркотіли вози. По мощеним вулканічними плитами бруківкам, у міській штовханині, не поспішаючи проїжджали пихаті вершники. З скульптурних майстерень чувся стукіт молотків, красуні базікали про моду і пліткували. В затишній бухті розмірено погойдувалися римські трієри, а матроси прямували в найближчий лупанарій. Хтось поїхав до родичів або по справах в Неаполь і сусідній Геркуланум.
Прекрасне місто, ласкаво огорнене морем з одного боку і заколисане сплячим вулканом з іншого, схили якого потопали в виноградниках і садах, виплеканих удобреним і теплим вулканічним грунтом, які приносили по три-чотири врожаї на рік.
Прекрасне південне місто біля підніжжя синього вулкана, заможнє і безтурботнє.
Я пережила в собі і той день, коли Везувій прокинувся… І гірко плакала разом з тими, хто зміг врятуватися, а повернувшись, замість витончених колон храмів, кольорових стін будинків і пишної зелені, побачили чорно-білу могилу з пемзи і попелу на місці, де ще кілька годин тому красувалось наповнене життям квітуче місто.
І ще я померла разом з тими, кого накрив шалений пірокластичній потік, від якого немає порятунку…
Чи міг собі уявити мій сусід, поважний торговець, що через двадцять століть на гіпсовий зліпок його тіла будуть витріщатися натовпи туристів, роблячи веселі селфі?
Помпеї назавжди стали для мене рідним містом. Пояснити це неможливо. Зрозуміє тільки той, хто пережив подібне.
Рукописи не горять – це непорушна істина. І міста не зникають назавжди. Душа міста, як і душа людини після смерті продовжує жити у вічності.
Через деякий час місто передало мені вітання – моя знайома привезла з Помпей путівник, кілька камінців і магнітик з собачкою «Cave canem».
А ще через деякий час, одного ранку, я прокинулася від глибокого і м’якого поштовху в серце. Я прокинулася миттєво з ясною свідомістю і питанням подумки «Хто?». В мене і крізь мене проливався такий потік любові, що, здавалося, не витримає серце. І спочатку я відчула чиюсь посмішку, а через мить побачила місто біля підніжжя синього вулкана, живе і прекрасне!
Це були мої Помпеї!
Кохання не буває невзаємне, якщо це кохання.
А зараз у мене лежать квитки на літак до Неаполя. А звідти 30 хвилин на місцевій електричці, і я впаду в обійми покликавшого і чекающого на мене стародавнього міста.
А путівник воно мені передало заздалегідь, щоб я не заблукала в його вулицях.
І поїздку я цю не планувала …
Просто любов творить дива.
Фотоілюстрація до тексту: Саченко Олена
