ДИ́КА (2014)

Ця стрічка про те, як важливо прийняти складні та болісні моменти; про те, як втеча від проблем, спогадів, ненависті або реальності може зруйнувати твоє життя.

***

— Я не жила для себе. Я завжди була матір’ю, дружиною… Я так і не сіла за кермо свого життя…

***

— Ми не готові до того, що очікуємо.

***

— Здають нерви? Нісенітниця! Стань вище них.

***

— Самотність завжди здавалась мені найкращим для мене місцем. Немовби вона була не станом, а простором, приміщенням, в яке я могла піти і бути тою, якою насправді є.

***

— Я можу навчити тебе єдиному – як знайти краще в собі. А коли знайдеш – як утримати це на все життя.
— І від цього ти живеш краще?
— Намагаюся.

***

— Мені потрібно покопатися в собі, думаю маршрут для цього підходить. Ти тільки подивися, тут стільки енергії, треба тільки її впустити.
***

— Часто ходите?
— Я б не сказала, радше йду на пошуки себе.

**

— Моє життя, як і життя інших, таємниче, безповоротне і священне. Таке близьке, таке справжнє… таке моє. І як же дико було його не жити.

***

— Шлюб, на відміну від розлучення, не вічний.

***

— Почни з чистого аркуша.
— А попередній куди діти?

***

— Скільки не готуйся, до цієї спеки і болю не підготуєшся.

***

— Хто батько?
— Я не знаю. Тобто є декілька ідей.

***

— Потрібна допомога?
— А шо, схоже?

***

— У відмови визнати рани те саме джерело, що і у її сили.

***

— Досить наспівувати.
— Я щаслива. Щасливі люди співають.
— А з чого ти щаслива? У нас нічого немає.
— Ми багаті любов’ю.

***

— Якщо я можу тебе чогось навчити, то тільки тому, що кожному потрібно знайти в собі внутрішній стрижень і триматися за нього всіма силами.

***

— Треба почати жити заново, а я зовсім не готова.

***

— Я б так і не дізналася, що люди входять в список моїх хобі, якби не вирішила пройти наодинці через цю бісову пустелю.

***

— Схід і захід приходять щодня. Тобі вирішувати, зустрічати їх чи ні. Стояти чи ні на шляху краси…