WP_Post Object ( [ID] => 1206 [post_author] => 1 [post_date] => 2019-08-02 13:29:49 [post_date_gmt] => 2019-08-02 10:29:49 [post_content] => [post_title] => ГОВОРУХА ІРИНА [post_excerpt] => [post_status] => publish [comment_status] => closed [ping_status] => closed [post_password] => [post_name] => govorukha-irina [to_ping] => [pinged] => [post_modified] => 2019-12-20 16:09:27 [post_modified_gmt] => 2019-12-20 13:09:27 [post_content_filtered] => [post_parent] => 157 [guid] => https://ww.ua/?post_type=authors&p=1206 [menu_order] => 22 [post_type] => authors [post_mime_type] => [comment_count] => 0 [filter] => raw )
ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ЖИТТЯ МИ ГОТУЄМО СВІЙ ЕЛІКСИР
Свій власний універсальний напій.
Кидаємо в нього жменю сміху, заздрощів, зневіри і образи. Додаємо трохи байдужості і перчимо пристрастю.
Ложку брехні, і зовсім трохи, на кінчику ножа, ненависті.
З гіркою надію і прямо з соусника – бажання.
Збовтуємо, пробуємо на смак, і знову по колу: зневіра, зрада, обман і обожнювання. Трохи замороженого холоду в кубиках льоду і лестощів в цукровій пудрі.
Нетерпіння, злості, прощення і любові.
Ніжності, зловтіхи, грудочки цікавості і порожнини тривоги.
Знову змішуємо, пробуємо і додаємо кілька крапель ревнощів. А потім ще зернятко страху і дрібку захоплення.
І в останню хвилину не усвідомлюємо, що цей коктейль готовий ексклюзивно.
Для себе.
І що келих, в який пхаємо все без розбору, має межі.
І що коли він заповниться, нам належить його випити.
До останнього ковтка.
Ілюстрація до тексту: картина “Коктейль”, авторка Корнієнко Оксана