Ви – володарка свого життя

«…у мене чоловік і двоє дітей, мене вважають турботливою матусею та зразковою дружиною, а я хочу на Ібіцу ,відпочити, відірватися там… але на вечерю потрібно приготувати плов…»

Такий невигадливий мотиватор на разі  блукає зараз мережею і збирає лайки та відгуки. Багатьом гукнулося – це точно про мене.

 І справа навіть не в Ібіці, а втім, що ми, перебуваючи у шаленому ритмі, забуваємо про те, чого насправді хочемо. І лише коли падаємо в ліжко, не тямлячи себе від втоми, даємо собі право на відпочинок. А інколи трапляється, що й у снах продовжуємо працювати.

 Напевно, якщо не кожна, то кожна третя жінка відчувала на собі «день бабака» – коли твій життєвий цикл перетворюється на коловерть однакових подій і коли одна доба схожа на іншу. І ти дозволяєш собі зупинитися лише на мить – щоб помріяти. А потім у голові знову спрацьовує ніби чийсь наказ, і ти, підкорюючись сценарному імпульсу,  залучаєшся до гри «загнана домогосподарка».

 Сприймайте слово «домогосподарка» як метафору, бути загнаною можна не тільки на кухні, а й в гамірному офісі, куди ми зазвичай тікаємо, щоб не скиснути у чотирьох стінах і не загрузнути в клопотах. Але є й більш сильні героїні билинних оповідок, які продовжують заходити «в горящие избы и коня на скаку останавливать» – тепер замість коня – бізнес план, а хата у вогні – це готування, прибирання, прання,прасування… (продовжуйте список самі).

 Насправді ж не важливо, де ми перебуваємо найбільше, важливо, як ми себе почуваємо після буденних справ і чи є у нас право на відпочинок, на свій особистий щасливий день. Чому ж так відбувається, що, бажаючи життя щасливого, ми обмежуємо себе і не дозволяємо задовольняти елементарні базові потреби – в коханні, турботі, відпочинку.

Причин тут декілька:

По-перше, той самий батьківський голос у голові, який, ніби злий чарівник, у найнезручніший момент нагадує про себе і закликає до почуття обов´язку.

Згадайте, що вам говорили батьки про те, як це бути справжньою жінкою? Як поводила себе мама, чим займалася? А що робив тато? Що транслювали вам батьки про роботу та відпочинок? Чи чули ви хоча б раз послання: «щоб добре відпочивати, треба багато працювати» або «справив діло – гуляй сміло», «хто не працює, той не їсть»? – ці стандартні лозунги з нашого дитинства. Вони відбилися у нашій свідомості і саме вони змушують нас підкорятися шаблону і не бачити альтернативних варіантів.

По-друге, сталі поняття про те, що означає бути жінкою і як поводить себе чоловік. Це ті висновки, які ви зробили ще маленькою дівчинкою, щоб відповідати вимогам батьків, щоб заслужити право на відпочинок або потішити батьківське «его» і отримати заповітне визнання своїх досягнень.

Можливо, ваша мама багато працювала і дуже втомлювалась, і ви, ще дитина, вирішили, що саме так і має поводитися справжня жінка. Досі головною умовою якісного життя жінки починається зі слова – «повинна…»

Можливо, вам здавалось у дитинстві, що ваш тато ніби чаклун і чарівник відгадує мамині бажання і допомагає, господарює, і з ним не треба домовлятися, складати графіки і звертатися за підтримкою. І тепер ви чекаєте подібної магії від чоловіка, що поруч?

Ви виросли, і замість батьківських наказів, маємо шаблони суспільства: треба все встигати, бути активною, у ритмі, тонусі, тішити інших. Так-так, тепер замість батьківських фігур – суспільна думка. І зазвичай зовсім несвідомо підкорюєтесь їй, як колись у дитинстві, почувши строгий батьківський голос, – ти повинна бути найкращою!

І наші чоловіки чомусь не схожі на добрих чарівників, не вміють читати ваші думки, не хочуть  відгадувати ваших очікувань, а на наші вигадливі натяки про підтримку реагують якось дивно, неправильно, недолуго. І здається, що виходу немає, усе потрібно вирішувати і робити самій. І щасливі зміни – це не про нас.

А можливо, вам просто вигідно, щоб життя було схоже на день бабака, а ви перебували у стані «загнаної жінки»?

Давайте проаналізуємо  

Поміркуйте: чому мені вигідно жити у такому ритмі? Що я отримую з цього? Відповідь краще записати – це дасть можливість структурувати думки й виділити головне. Які ж тут вигоди? І все ж таки вони є.

Часом несвідомо, живучи й підкорюючись певним настановам, ми хочемо задовольнити свої потреби  у коханні, значущості, визнанні. І коли  не бачимо іншого виходу, то шукаємо в подібній поведінці можливість для отримання похвали як підтвердження свого успіху. Але пастка полягає в тому, що окрім нас самих, ніхто не дасть нам цього успіху і ніхто не похвалить нас так, як ми очікуємо. Тому, визначивши свої можливі вигоди, поставте собі наступне питання: 

• Як по-іншому я можу отримати бажане?
• Хто може мене підтримати у цьому і як ця людина (люди) дізнаються, що мені необхідна підтримка, як я зрозумію, що у мене вийшло?
• Чим я буду заохочувати себе за успіх?

Наступний крок, який ви можете зробити у своєму самоаналізі – це навчитися змінювати шаблони мислення.

Пам´ятаєте, ми говорили про батьківські настанови і дитячі рішення, зазвичай вони починаються зі слів: «ти повинна», або ж з дитячого бунту – «я не можу». Беріть аркуш паперу і продовжуйте  мандрівку своїм внутрішнім світом.                           

 Продовжіть почергово фрази:

— я повинна

— я повинна

— я повинна

— мені потрібно

— мені потрібно

— мені потрібно

— я не можу

— я не можу

— я не можу       

Написали?

А тепер візьміть ручку із зеленим чорнилом, закресліть слово «повинна», а замість нього, зверху, напишіть «Я волію», потім перекресліть фразу «я не можу» і поміняйте його на «не хочу», а «мені потрібно» на «я хочу».

Як відчуття? Йдемо далі, до внутрішніх дозволів собі не бажати чогось, не діяти за шаблоном і не дотримуватися указівок.

Ви маєте право не робити того, чого не хочете, і ви можете знайти альтернативні варіанти дій. Ви можете жити і діяти у комфортному для себе ритмі. А для того, щоб зрозуміти і відчути свій комфорт, пропоную пофантазувати і описати свої щасливі вихідні.

І так, ви – чудова дружина, у вас є дитина, а, можливо, і двоє-троє дітей. І ось одного разу Ваш чоловік вирішує зробити сюрприз і дати можливість відпочити від повсякденних турбот. Він забирає дітей і разом з ними їдуть до своєї мами – найкращої бабусі у світі для вашої дитини. Чоловік там теж під доглядом – усе добре. І ви залишаєтесь на два дні сама у власній квартирі. У вас достатньо коштів, матеріальне вас не турбує.

Питання тільки одне: чим би вам зайнятися?

• Що ви відчуваєте у порожній квартирі?
• Чим займетесь?
• Як буде проходити ваш день?

Напишіть приблизний план – як ви проведете ці дні?

Перегляньте ваш план. Чи все вам подобається? Ви можете відразу доповнити та скорегувати ваш щасливий день. Якщо ж все влаштовує, тоді скажіть: коли ви дозволите собі цей щасливий weekend?

І фінальне важливе питання: як я сама можу саботувати зміни у своєму житті?

За саботажем інколи ховається страх і нерішучість, ти не знаєш як жити по-іншому, бо не маєш альтернативного досвіду. І тут важливо зізнатися собі в тому, що насправді ви не вмієте жити інакше, але можете цьому навчитися.

Пам´ятайте, ви не жертва обставин, на яку повністю впливає оточуючий світ, визначаючи контекст думок, емоцій та поведінки. Ви – господарка свого життя, а отже можете сама, усвідомлено визначати свій стан, ритм і спосіб життя, зважаючи на свої цінності, цілі та бажання.

Ви маєте право оприлюднювати свої бажання і звертатися за підтримкою, коли це Вам необхідно, адже визнати свою уразливість у будь-чому – це означає бути сильнішою, бо тільки жертва залишається один на один з проблемами, а з лідером завжди поруч є надійні союзники та партнери.

Мир вашому дому!

Ілюстрація до тексту: фото Ельвіра Дутова.