ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ЖИТТЯ МИ ГОТУЄМО СВІЙ ЕЛІКСИР

Свій власний універсальний напій.
Кидаємо в нього жменю сміху, заздрощів, зневіри і образи. Додаємо трохи байдужості і перчимо пристрастю.
Ложку брехні, і зовсім трохи, на кінчику ножа, ненависті.
З гіркою надію і прямо з соусника – бажання.
Збовтуємо, пробуємо на смак, і знову по колу: зневіра, зрада, обман і обожнювання. Трохи замороженого холоду в кубиках льоду і лестощів в цукровій пудрі.
Нетерпіння, злості, прощення і любові.
Ніжності, зловтіхи, грудочки цікавості і порожнини тривоги.
Знову змішуємо, пробуємо і додаємо кілька крапель ревнощів. А потім ще зернятко страху і дрібку захоплення.
І в останню хвилину не усвідомлюємо, що цей коктейль готовий ексклюзивно.
Для себе.
І що келих, в який пхаємо все без розбору, має межі.
І що коли він заповниться, нам належить його випити.
До останнього ковтка.

Ілюстрація до тексту: картина “Коктейль”, авторка Корнієнко Оксана