Чому не варто бути хорошою дівчинкою?

Тебе будуть любити тільки тоді, коли ти будеш хорошою дівчинкою, — таке вона чула ще з дитинства…

Але їй ніхто не сказав, що хороших насправді не люблять — ними користуються, бо вони зручні й завжди готові допомогти. Вони ж не можуть сказати «ні», адже хороші. Їм заздрять — бо в них найвищі бали в школі й найкращий диплом у групі. У них зазвичай немає справжніх подруг, лише ті, хто користується їхньою добротою. Адже про що з ними говорити? Ні поспівчувати, ні поспліткувати — у них же «все добре» і вони знають, як краще.

Головна проблема «хороших дівчаток» навіть не в тому, що вони хороші, а в тому, що вони не знають, які вони насправді. Вони живуть за правилами, встановленими «авторитетними дорослими» — батьками, вчителями, суспільством — і страшенно бояться оступитися, розчарувати когось, припуститися помилки. Адже помилятися їм не можна. Помилки виправляють червоною пастою, а в хороших дівчаток зошити мають бути охайними. І вони пам’ятають: щоб тебе любили, треба бути хорошою… дочкою, дружиною, матір’ю, підлеглою. І це постійна напруга — тільки б не схибити, не засмутити, не отримати «погану оцінку».

І ось живе ця дівчинка, не знаючи, хто вона і яка насправді, поза чужими очікуваннями. Її ніби й немає у власному житті — є гарна донька, слухняна дружина, ідеальна мати, відповідальна працівниця, а вона сама де? Її бажання? Думки? Почуття? Її життя, яке вона проживає для себе, а не для когось?

І тоді є два шляхи: або хороша дівчинка стає жінкою з неврозом, або рано чи пізно через непростий досвід приходить до розуміння, що час знайомитися із собою, шукати себе у власному житті.

Якщо вам потрібна підтримка на цьому шляху, звертайтеся. У мене є багато інструментів, щоб допомогти вам познайомитися з собою справжньою, перестати бути просто «хорошою» і навчитися любити себе — живу й неідеальну. Адже я теж колись була хорошою дівчинкою.