WP_Post Object
(
[ID] => 948
[post_author] => 1
[post_date] => 2019-02-11 17:14:41
[post_date_gmt] => 2019-02-11 14:14:41
[post_content] =>
[post_title] => Гома Альона
[post_excerpt] =>
[post_status] => publish
[comment_status] => closed
[ping_status] => closed
[post_password] =>
[post_name] => olena-goma
[to_ping] =>
[pinged] =>
[post_modified] => 2019-12-19 16:24:26
[post_modified_gmt] => 2019-12-19 13:24:26
[post_content_filtered] =>
[post_parent] => 157
[guid] => https://ww.ua/?post_type=authors&p=948
[menu_order] => 29
[post_type] => authors
[post_mime_type] =>
[comment_count] => 0
[filter] => raw
)
І ЗНОВ ПРО КОРДОНИ: ЯК КАЗАТИ «НІ»?
«Що про мене подумають? Мабуть, що я зла та невихована. Я так не хочу сваритися, краще згодитись.»
Отакі та схожі думки приходять багатьом людям, які не можуть виставити свої кордони. І відчуття не кращі: серце замирає, руки починають тремтіти, підвищується тиск… Тільки б не сказати цього слова: «НІ»!
Навіть якщо жінкам за 40, вони все одно можуть з цим зштовхнутися. Вони не можуть вільно виказувати свою думку, відказувати без почуття провини та брати чужу роботу на себе. Ці «хороші дівчата» взагалі вважають прояв злості та невдоволення чимось поганим. І виконують чужу роботу, вислуховують непотрібну інформацію, і витрачають свій час на зовсім неприємні для них речі. При цьому знов і знов звинувачують себе у безхребетності, а самооцінка їх падає і падає.
Чому нам так важко відказувати?
Перша причина – виховання. Нас вчили бути завжди хорошими і зручними. Хороші дівчата не скупляться віддати свою ляльку он той дівчинці, відразу виконують усі накази дорослих. Ми вже подорослішали, але страх, що нас не будуть любити, якщо ми будемо неслухняні, залишився. І намагаємось отримати любов та похвалу через безвідмовність.
Друга причина – страх самотності. Здається, що якщо ти комусь допомагаєш – ти потрібен.
Що з цим робити?
- Освідомити, що ми вже не малі діти, і ніхто нас не накаже, в куток не поставить, соромити не буде.
- Подумати, чи справді нам так важливо получити схвалення часто від зовсім чужих людей, або від людей, яких ми взагалі не поважаємо? Свої рідні та близькі, якраз навпаки, віднесуться до цього спокійно.
- Почати практикувати. Спочатку потроху. Можна взяти собі за правило завжди в таких ситуаціях відповідати: «Я подумаю». І у вас буде час для того, щоб дійсно оцінити, бажаєте ви це робити, чи ні. І тоді ви не опинитесь у стресовій ситуації, коли відповідь треба дати негайно, а сказати «ні» ще дуже страшно.
Є такий гарний вислів: «Коли ти хочеш сказати комусь «ні», але кажеш «так», то в цей час ти кажеш «ні» собі».
Ілюстрація до тексту: картина «Зв’язок», авторка Корнієнко Оксана.
