Стан Дзен: навіщо і як його досягти

Є різні теорії, переплетіння думок та релігій. Буддизм, конфуціанство, даосизм. Розумні писання, книги і талмуди, в яких заплутуєшся і буксуєш на перших абзацах… Але може це все набагато простіше?
Мені здається дзен – це той момент, коли ти розчиняєшся в вічності, відчуваючи себе її частинкою. Або не намагаєшся пригадати теорему Піфагора, прокрутити в голові вчорашній конфлікт з чоловіком або придумати, що ти скажеш вчительці за невиконане домашнє завдання доньки. Мені здається, це той момент, коли тебе все влаштовує. Курс долара США, погода на півночі, дефолт в південній частині Африки. Ти просто про це не думаєш. У тебе немає ні питань, ні відповідей. Немає думок, фраз і пропозицій. В тебе не ниє ні зуб, ні душа. Тобі не важливо, чи є в твоїй шафі шуба, а в машині бензин, тому що тобі добре в цьому моменті, що завмер на мить. У порожнечі, яка розчиняється навколо тебе і в тобі, наповнюючи енергією природи, звуками всесвіту, музикою космосу.
У порожнечі, через яку можна побачити недвоякість всіх речей і явищ, розчинившись в краплі роси, шелесті листя, падінні зірок. Цей стан неможливо описати словами, ними можна стати. Це наповненість, яка потенційно містить в собі весь Всесвіт. Це відсутність кордонів між тобою і всім, що тебе оточує, реальність, така як є, без суб’єктивних поглядів, які деформують сприйняття.
І в цьому моменті ти відчуваєш повний штиль, заколисуючу гармонію, заспокійливий спокій. Ти є, але тебе немає. Тому що ти відірвана від земних турбот і проблем, ти летиш в світі, наповненому хвиль і шепотінням вітру. Ти розчиняєшся в тій смужці злиття води і неба, в якій втрачаєш себе і знаходиш знов.

Ілюстрація до тексту: картина «Японці», авторка Корнієнко Оксана