ЧАС ПЕРШИХ. РУБІЖ СОРОКА

«І що тепер робити?» І «Що я тут взагалі роблю?» Часті запитання тих, хто перейшов поріг сорокаріччя.

Згідно з даними біоархеологічної реконструкції наші предки жили мало, дуже мало. Перші предки людини жили 20 – 23 роки. Потім тривалість життя потихеньку збільшувалася. Спочатку до 31 року, потім до 39 і т.д. Середня тривалість життя довжиною в 70 років встановилася лише в кінці 18 століття із зародженням і поширенням промислової революції. Тисячі років короткого життя і всього лише двісті років понад 50 років. Вперше за весь період існування людини нам вдалося змістити межу молодості. Вперше Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно продовжила межу молодості і встановила граничний вік МОЛОДОСТІ – 44 роки. Середній вік людини також зміщений, він становить 45-60 років.

Наша генетична пам’ять, як і колективне несвідоме, зберігає всю інформацію. Все, що накопичували наші предки, дбайливо зберігається в надрах нашої психіки. Багато років сорокаріччя було рубежем, спочатку людського життя, а потім –  між молодістю і старістю. Сорокаріччя в глибинах нашого несвідомого стало асоціюватися із заходом життя. Сотні поколінь не доживали до цього віку, нам же доводиться не просто жити і навіть не доживати, а вести активний спосіб життя. Фактично ми перше покоління, яке живе життям, незнайомим і чужим для наших предків. 

Наше колективне несвідоме, що формувався тисячоліттями, не може підтримувати подібну модель і ми перші, хто закладає в нього подібну інформацію. Нам складно, але ми перші, і це виклик, який можна і потрібно прийняти і жити. Жити щасливо, формуючи в нашому колективному несвідомому нову унікальну модель, яку ми зможемо передати майбутнім поколінням.

Ілюстрація до тексту: картина “Вечірні промені”, авторка Саченко Олена.